(06247) 4-10-33
Невелика хмарність

14°C

Торецьк

Невелика хмарність

Артемівська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області інорфрмує

З заробітної плати студентів під час практики утримується ПДФО

Відповідно до частини четвертої ст. 53 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060 - ХІІ «Про освіту» на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

 

Під час проходження виробничої практики студенти та учні учбових закладів не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них повною мірою розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.

У разі коли в період стажування зазначена вище особа виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахування коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Відповідно до пп. 14.1.180 ст.180 ПКУ податковий агент щодо ПДФО – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розд. IV ПКУ.

Таким чином, при нарахуванні заробітної плати учням, які проходять виробниче навчання і виробничу практику на підприємстві згідно з договором, підприємство, як податковий агент, зобов’язане утримати із суми такого доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та перерахувати його до бюджету під час такої виплати. Згідно з вимогами ПКУ оподаткуванню ПДФО підлягає будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

 

Підприємство самостійно визначає кількість Z-звітів надрукованих РРО, але не менше одного разу на добу

Застосування реєстраторів розрахункових операцій регламентується Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР) та Постановою Кабінету міністрів України від 18.02.2002 №199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» зі змінами та доповненнями (далі – Вимоги №199).

Тривалість зміни РРО – це період часу від реєстрації першої за день розрахункової операції до виконання Z-звіту, яка обмежується 24 годинами. Цим і обумовлено вимогу виконувати Z-звіт щодня. При цьому прив’язки до зміни продавця-касира, працюючого з РРО, Вимоги №199 не містять. Таким чином, при передачі зміни робити Z-звіт не обов’язково.

Згідно з п. 2 Вимог №199, Х-звіт – це денний звіт без обнуління інформації в оперативній пам’яті реєстратора. Відповідно до ст. 2 Закону №265/95-ВР денний звіт це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням. Друкування на РРО чеку «Службова видача», з подальшим оформленням прибуткового касового ордеру та запису його в касовій книзі підприємства, дає можливість здійснювати контроль за роботою кожного окремого касира.

При цьому законодавством не встановлено обмежень щодо кількості друкування на РРО впродовж дня (зміни) Х-звітів та Z-звітів.

Враховуючи викладене, підприємство може самостійно вирішувати яку кількість Z-звітів протягом дня воно планує роздрукувати. Головне виконати вимоги з роздрукування Z-звіту за день.

 

Бюджетне відшкодування

ДФС України повідомлено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України сільськогосподарським підприємством — суб’єктом спеціального режиму оподаткування власновироблених сільськогосподарських товарів оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою та відображаються у декларації 0121 — 0123 за умови підтвердження такого вивезення товарів за межі митної території України належним чином оформленою митною декларацією.

При цьому суми ПДВ, що були сплачені суб’єктом спеціального режиму оподаткування постачальникам під час придбання товарів/послуг, які брали участь у виробництві вивезеної за межі митної території України сільськогосподарської продукції та включені до складу податкового кредиту, за рішенням платника можуть бути перенесені із декларації 0121 до декларації 0110 шляхом відображення у рядку 14 декларації 0121 зі знаком «-» та в рядку 14 декларації 0110 зі знаком «+».

Суми податку, перенесені до рядка 14 декларації 0110, можуть брати участь в обрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальновстановленому порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу.


Лист від 13.06.2016 р. № 13065/6/99-99-12-02-01-15
 

Застосування штрафних санкцій

ДФС України повідомлено, що у разі притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за певною статтею Податкового кодексу, виключається можливість притягнення останнього до відповідальності, передбаченої іншими статтями цього Кодексу, за одне і те ж правопорушення (одне податкове правопорушення не може тягнути відповідальність за різними статтями Податкового кодексу).

Водночас вказане правило не поширюється на випадки скасування рішення контролюючого органу, оскільки у такому випадку відсутня повторність.

Застосування штрафної санкції, передбаченої Податковим кодексом, у разі скасування податкового повідомлення – рішення у судовому порядку, має здійснюватися виключно за умови наявності ознак складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника податків. При цьому таке визначення суми грошового зобов’язання не буде вважатися повторним, оскільки скасування акта суб’єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.


Лист від 14.06.2016 р. № 6414/П/99-99-10-02-14

Ветеринарні послуги

Чи потрібно державним підприємствам ветеринарної медицини (юридичним особам) застосовувати РРО?


Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі — РК);

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Отже, відповідно до змін, внесених до п. 1 ст. 9 Закону про РРО, починаючи з 01.01.2015 р. державні підприємства ветеринарної медицини при наданні послуг у стаціонарних об’єктах зобов’язані застосовувати належним чином зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

 

Повернення товару без чека РРО

Чи має право покупець повернути придбaаний товар до магазину, маючи лише чек платіжного термінала (без чека РРО)?


Статтею 2 Закону про РРО визначено, що розрахунковий документ — це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Порядок реєстрації видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги) визначено пунктами 7 та 8 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міндоходів України від 28.08.2013 р. № 417. Так, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги та інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від’ємної суми.

Крім того, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн., то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити:

  • дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги);
  • відомості про товар (послугу);
  • суму виданих коштів;
  • номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Отже, повернути придбаний товар до магазину покупець може за умови надання таких документів: документа, що встановлює його особу, розрахункового документа (касового чека), в якому зазначено номер, дату і час видачі документа, що підтверджує купівлю товару, та чека платіжного термінала. Маючи лише чек платіжного термінала, покупець не зможе повернути придбаний товар до магазину.

 

Строк служби РРО

На підприємстві використовується касовий апарат, введений в експлуатацію понад шість років тому. Як визначити строк служби такого РРО?


Відповідно до п. 2 Порядку технічного обслуговування та ремонту РРО, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. № 601, строк служби — це строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність реєстратора, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам’яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування (п. 3 ст. 3 Закону про РРО).

Статтею 12 Закону про РРО визначено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Згідно з п. 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30.11.99 р. № 11 (далі — Порядок № 11), доопрацюванню підлягають тільки ті зразки ЕККА, строк служби яких, зазначений в експлуатаційній документації, ще не вичерпався. Якщо в експлуатаційній документації строк служби ЕККА не зазначено, то він становить сім років з моменту введення в експлуатацію, але не більше дев’яти років від дати випуску.

Таким чином, при визначенні строку служби РРО слід дотримуватися семирічного з моменту введення в експлуатацію строку служби касового апарата, але не більше дев’яти років від дати випуску.

 

Купівля товарів через Інтернет

Покупець замовив товар (побутову техніку) в інтернет-магазині. Розрахунок за нього здійснив із застосуванням платіжної системи «Forpost». Які документи має надати суб’єкт господарювання при продажу товару такому покупцеві?


Статтею 2 Закону про РРО визначено, що розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) — оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, у  разі якщо покупець замовив товар через мережу Інтернет і  здійснив за  нього розрахунок із застосування платіжної системи «Forpost», суб’єкт господарювання зобов’язаний видати йому розрахунковий документ встановленої форми (чек РРО) та  відповідним чином оформлений  гарантійний талон. При цьому у розрахунковому документі має бути зазначено форму оплати — безготівковий розрахунок.

 

Дохід понад 1 млн. грн.

Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку третьої групи, що здійснює продаж дитячого одягу, за перше півріччя поточного року отримала дохід понад 1 млн. грн. Чи є обов’язковим у цьому випадку застосування РРО?


Пунктом 6 ст. 9 Закону про РРО передбачено, що РРО та РК не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн. грн. застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, що настає за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Таким чином, оскільки перевищення обсягу доходу понад 1  млн.  грн. відбулося в  першому півріччі поточного року, застосовувати РРО фізична особапідприємецьплатник єдиного податку третьої групи повинна з  першого числа першого місяця кварталу, що  настає за  виникненням такого перевищення.

Заробітна плата родичам

Підприємство виплатило заробітну плату померлого працівника його родичу. Як відобразити в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) таку виплату і кого слід зазначати в цій звітності?


Згідно із довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4 (далі — Порядок № 4), сума заробітної плати, яка не була одержана померлим працівником та виплачується податковим агентом членам його сім’ї, відображається у податковому розрахунку (форма № 1ДФ) під ознакою доходу «101» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки фізичної особи такого померлого працівника.

При цьому отримання заробітної плати у вигляді спадщини, яка виплачується спадкоємцям через нотаріальне оформлення, відображається нотаріусом у податковому розрахунку (форма № 1ДФ) під ознаками доходів «113», «114» або «115» залежно від ступеня споріднення з відображенням у звітності реєстраційного номера облікової картки фізичної особи такого спадкоємця.

Коригування показників звітності

Чи потрібно подавати уточнюючий податковий розрахунок (форма № 1ДФ) за I квартал 2016 р., якщо у розділі II звітності неправильно відображено суму виплаченого доходу? Чи передбачено за таке порушення штрафні санкції?


Порядком № 4 передбачено надання уточнюючого податкового розрахунку (форма № 1ДФ).

Відображення даних у податковому розрахунку (форма № 1ДФ) здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку юридичної особи. У разі зазначення недостовірних даних податковий агент зобов’язаний провести коригування зазначеної звітності.

Податковий розрахунок (форма № 1ДФ) може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Коригування показників розділу II «Військовий збір» проводиться так: для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Військовий збір — виключення****» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Військовий збір» відобразити правильну інформацію.

При цьому у разі якщо уточнюючий податковий розрахунок (форма № 1ДФ) подається після закінчення строку його подання, то до такого платника застосовується штраф у розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн. (п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, далі — Податковий кодекс).

Перерахування податків та зборів

При виплаті авансу за квітень 2016 р. (15 числа місяця) підприємство не сплатило до бюджетів податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Перерахування податку та збору було проведено при виплаті заробітної плати (29 квітня). Чи правильно це?


Відповідно до пп. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Тобто незалежно від виду доходів (аванс, відпускні тощо) при їх виплаті платник податку — податковий агент зобов’язаний провести перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Несплата податку та збору при виплаті доходів, зокрема за першу половину місяця (авансу), є порушенням чинного законодавства, за яке передбачено нарахування пені та штрафних санкцій.

Інвестиційний дохід

У 2015 р. підприємством нараховано 865 грн. інвестиційного доходу фізичній особі. Чи потрібно зазначати цю суму у податковому розрахунку (форма № 1ДФ)?


Податковий розрахунок (форма № 1ДФ) подається податковим агентом на виконання вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу. В ньому відображаються всі нараховані (виплачені) платникам податку суми доходів та нарахований та перерахований з них до бюджету податок.

Згідно з пп. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу (у 2015 р - 1710 грн.).

Крім того, відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Кодексу не оподатковуються й інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Отже, дохід у вигляді інвестиційного активу, розмір якого у 2015 р. не перевищував 1710 грн. на рік, нарахований фізичній особі у сумі 865 грн., відображається у податковому розрахунку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу «112».



Відповідальність за надання ПСП

Працівнику підприємства надано ПСП на двох дітей віком до 18 років. У червні 2015 р. одному з дітей виповнилось 18 років, але бухгалтерія продовжувала до квітня 2016 р. утримувати податок з наданням пільги. Хто в даному випадку є відповідальним: підприємство чи працівник?


Порядок надання ПСП платнику податку - фізичній особі визначено ст. 169 Податкового кодексу та Порядком подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1227.

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП.

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (пп. 169.2.2. п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу).

ПСП передбачена пп. 169.1.2 вищезазначеного пункту, зокрема, для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, у розмірі 100% суми пільги (у 2015 р. — 610 грн. на одну особу та при граничному розмірі заробітної плати — 1710 грн.) у розрахунку на кожну таку дитину і надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років.

При цьому ПСП застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (пп. 169.2.1. п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу).

У даному випадку платник податку мав право на ПСП до кінця 2015 р. У 2016 р. такий платник втрачає право на цю пільгу.

Водночас відповідно до п. 171.1. ст. 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Отже, відповідальним за надання ПСП в цьому випадку є податковий агент, який на підставі наданих платником податку документів зобов’язаний у тому числі відслідковувати розмір пільги з податку на доходи фізичних осіб та термін її надання щодо кожного пільговика.

Відповідальність платника податку — фізичної особи полягає, зокрема, в достовірності наданих документів роботодавцю для отримання ПСП за одним місцем роботи за трудовим наймом.

Військовий збір до бюджету

Підприємство зареєстровано в Черкаській ДПІ, але у Полтавській області має підрозділ, не уповноважений нараховувати доходи та утримувати податок із найманих осіб цього підрозділу, при цьому підприємство перебуває там на обліку як платник окремих видів податку. До якого бюджету підприємство повинно сплачувати військовий збір: за місцем реєстрації чи за місцезнаходженням підрозділу?


Законом України від 31.07.2014 р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 03.08.2014 р., запроваджено військовий збір у розмірі 1,5% до доходів у формі, зокрема, заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 29 Бюджетного кодексу України (далі —  Бюджетний кодекс) визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.

До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно зі статтями  64, 66, 69 та 71 Бюджетного кодексу закріплено за місцевими бюджетами (п. 29.1 ст. 29 цього Кодексу).

Військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (п. 29.2 ст. 29 Бюджетного кодексу).

Водночас відповідно до пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом.

Статтею 64 цього Кодексу визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом — юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Відповідно до абзацу першого пп. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Водночас абзацом другим цього підпункту встановлено, що податок на доходи, нарахований працівникам неуповноваженого відокремленого підрозділу, юридична особа, перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого неуповноваженого відокремленого підрозділу.

Однак вищезазначена норма регламентує порядок перерахування податку до місцевого бюджету, а оскільки військовий збір зараховується до державного бюджету, зазначену в абзаці другому пп. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу норму не може бути застосовано для військового збору.

Таким чином, юридична особа перераховує військовий збір як за себе, так і за неуповноважений підрозділ, що знаходиться у Полтавській області, до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації), тобто в даному випадку — у Черкаській області.



В.о. начальника АОДПІ                                                                           О.І. Тішакова

  • logo
  • ВЦА м. Торецьк
    Офіційний веб-сайт

КОНТАКТИ

  • Адреса: 85200, М. ТОРЕЦЬК, ВУЛ. МАЯКОВСЬКОГО, 24А
  • Тел: (06247) 4-10-33
  • Факс: (06247) 4-10-33
  • Email: inbox@toretsk-rada.gov.ua
  •  

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

  • logo